На саміті НАТО в Гаазі лідери країн Альянсу домовилися збільшити витрати на оборону, підтвердили статтю 5 Вашингтонського договору та залишили невирішеними сподівання України на членство. Трамп знову привернув увагу: отримав щедру похвалу від генерального секретаря Альянсу та зробив неоднозначні коментарі щодо зобов'язань НАТО.
Лідери НАТО роз’їжджаються з Гааги з новими обіцянками, чіткими посланнями й кількома незручними моментами. Ось що було найважливішим.
Лестощі Трампу
Як керівник військового альянсу, Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, схоже, мав лише одне завдання на своєму першому саміті, що проходив у його рідному місті Гаазі: переконатися, що Трамп – в одній команді з усіма.
Сьогоднішні рішення принесуть ще більше трильйонів для нашої спільної оборониРютте
І що президент США не підніме ґвалт на кшталт того, що був у Брюсселі 2018 року. Тоді під час саміту НАТО Дональд Трамп ледве не вивів Сполучені Штати з Альянсу.
Справедливості заради варто сказати, що Рютте доклав надзусиль.
Перед зустріччю Трамп виклав у соцмережі особисте повідомлення від Рютте, де керівник НАТО високо оцінює внесок президента США у збільшення європейських оборонних витрат та його «надзвичайні» удари по Ірану.
Коли журналісти питали Рютте про цей лист, він не здався зніченим. Натомість продовжив хвалити Трампа. Під час спільного виходу до преси називав його «татком» і ще раз привітав на початку робочої сесії саміту.
«Ваше лідерство в цьому питанні вже збільшило витрати європейських союзників на один трильйон доларів з 2016 року», – сказав він Трампу, – «І сьогоднішні рішення принесуть ще більше трильйонів для нашої спільної оборони»
Президент США виглядав задоволеним. Він з ентузіазмом відгукувався про передсамітну вечерю, організовану королем і королевою Нідерландів.
Лестощі, очевидно, спрацювали: підсумкова декларація саміту була підписана без інцидентів і містила сильну лексику.
Росію визначили як «довгострокову загрозу» євроатлантичній безпеці та підтвердили відданість статті 5 Вашингтонського договору – пункту НАТО про взаємну оборону.
Сумніви щодо статті 5-ї?
Наріжним каменем військового альянсу є стаття 5, яка стверджує, що напад на одного з 32 союзників НАТО розцінюється як напад на всіх.
Попри запевнення різних американських чиновників напередодні саміту в тому, що Сполучені Штати повністю віддані цьому, Трамп, схоже, дещо «відхилився». Спілкуючись зі ЗМІ перед вильотом до Нідерландів, заявив, що «існує безліч визначень статті 5-ї».
Це на деякий час пришвидшило пульс європейських дипломатів. У розмові з Радіо Свобода – на умовах анонімності – вони зазначили, що існує лише одне визначення, але можуть бути різні трактування щодо видів «допомоги», яку союзники повинні надавати у разі нападу на одного з них.
Ми з ними повністюДональд Трамп
Стаття 5 була задіяна лише один раз за 76-річну історію НАТО – Сполученими Штатами після терактів 11 вересня.
Це призвело до війни в Афганістані, хоча не всі члени НАТО розмістили там свої війська.
Зрештою, Трамп, схоже, пом'якшив свою попередню заяву. На спільному з генсекретарем прес-брифінгу зазначив, що «ми з ними повністю». На увазі малися інші партнери по НАТО.
5% витрат на оборону – реалістична мета?
Це було єдине рішення в Гаазі.
32 союзники зобов'язалися встановити нову ціль щодо витрат на оборону – у 2035 році вони всі повинні виділяти 5 відсотків від свого ВВП на оборону.
З них 3,5 відсотка мають піти на головні оборонні витрати, а решта півтора - на різні супутні речі. Як-от: зміцнення критичної інфраструктури, забезпечення цивільної готовності та підтримку України.
Тепер, звичайно, питання в тому, чи їм справді вдасться досягти цієї мети.
У підсумковій декларації саміту є натяк на перегляд у 2029 році - тоді, коли Трамп мав би залишити Білий дім.
Союзники, такі як Іспанія, скаржилися перед самітом на нереалістичність цієї цілі.
Мадрид заспокоївся завдяки лінгвістичному «трюку»: замість того, щоб зазначити, що «члени НАТО зобов'язуються інвестувати 5%» , узгоджене формулювання звучить так: «союзники зобов'язуються інвестувати 5%».
Ця ледь помітна зміна слів, вочевидь, дає певну свободу дій щодо інтерпретації цільового значення.
Чи відмовляється Іспанія? Напевно, ні, але час покаже.
Однак не дивуйтеся, якщо ця «гаазька обіцянка» закінчиться так само, як і «уельська обіцянка», узгоджена у 2014 році.
Тоді метою було досягти витрат на оборону у 2% ВВП до 2024 року.
Кілька країн НАТО досі не досягли цієї мети.
Членство України в НАТО поза «меню»
Саміти НАТО у Вільнюсі у 2023 році та Вашингтоні у 2024 році були присвячені одному: пошуку способів – усних чи інших – наблизити Україну до військового альянсу без прямого запрошення до вступу.
Говорили про «мости» до членства та про «незворотність» шляху України до клубу.
Володимир Зеленський був найпопулярнішою людиною на цих зустрічах. Він закликав союзників робити більше як у військовому, так і в дипломатичному плані для охопленої війною України.
Яку різницю робить рік?
Трамп на початку свого президентства чітко дав зрозуміти, що Україна не вступить до НАТО найближчим часом, і це питання просто зникло.
На Гаазькому саміті навіть не було Ради НАТО-Україна, а це означало, що Зеленському довелося задовольнятися участю в різних супутніх заходах та передсамітною вечерею з королівським подружжям.
У Гаазькій декларації – найкоротшій заяві саміту за всю історію – жодної фрази про членство України.
Єдина згадка про Київ у п'яти абзацах – короткий уривок, де йдеться, що «союзники підтверджують свої незмінні суверенні зобов'язання надавати підтримку Україні, чия безпека сприяє нашій, і з цією метою включатимуть прямі внески в оборону України та її оборонну промисловість при розрахунку оборонних витрат союзників».
Досить показово, що, коли Зеленський разом із Рютте, а також керівниками євроінституцій Антоніу Коштою й Урсулою фон дер Ляєн, давав коментарі для преси, не було сказано жодного слова про членство України в НАТО.
Тож, НАТО тепер зосереджене на колективній обороні, а не розширенні за рахунок нових членів.
Форум